Початок його відслідковується із Стародавнього Риму. Появу цезаря на ристалищі гладіатори  вітали блискавичним вимахом правої руки. Ритуал звався "Салюто романо".

Американський журналіст, баптист за віруванням, Едвард Белламі 1888 року видав книжку "Погляд назад", яка швидко стала культовим бестстелером. Її зміст  до того  заполонив  читачів, що зародився громадський рух по  реалізації на практиці описаної автором  суспільної системи.

Виступаючи на святкуванні Дня Колумба 12 жовтня 1892 року, популярний  Белламі запропонував супроводжувати підняття американського прапора велемовною подібністю молитви "Урочистою клятвою вірності" з вимахом правиці.

Так зародився "Салют Белламі", який застосовувався в школах, скаутських таборах, інших масових заходах.

З налагоджуванням американо-німецьких стосунків, 1933 року був заснований "Німецько-американський союз", який проголошував, що американці і німці – друзі, товариші і брати навіки. Він видавав свої газети і журнали та проводив масові заходи з ритуальним  виголошенням Салюту Белламі.

З часом вимах руки гітлерівці "націоналізували", а після однієї емоційної доповіді Гітлера  Гесс вигукнув "Хайль Гітлер – Зіг Хайль!".  Слава Гітлеру – Слава Перемозі!

Коли навесні 1941 року із дружин українських націоналістів формувалися абверівські батальйони "Нахтігаль" і "Роланд", то німецька калька  наклалася на звичне в  західному регіоні  побутове вітання "Слава Ісусу Христу – Навіки слава!" на притаманне тому часу військово-політичне – "Слава Україні – Героям слава". 

Щоб відмежуватися від фашистів, президент США  Рузвельт 1942 року замінив Салют Белламі  при виконанні американського гімну на "Рука–над– серцем".